Йому було лише 40… Корецька громада у скорботі схилила голови, проводжаючи в останню путь свого земляка.
Сьогодні Корецька громада у скорботі схилила голови, проводжаючи в останню путь свого земляка, Захисника України, Героя — молодшого сержанта Федорука Олександра Віталійовича.
Йому було лише 40… Попереду мало бути життя, мрії, радість дітей, тепло родини… Та війна забрала найцінніше.
Олександр Віталійович народився 18 лютого 1986 року в селі Бочаниця. Там пройшло його дитинство, там зробив перші кроки у життя. Після школи здобув фах електромонтера у Рівному, працював, будував своє майбутнє, створив сім’ю… Любив, дбав, працював.
З 2011 року жив у селі Сапожин. Був звичайною людиною з великим серцем — щирим, працьовитим, надійним. Тим, на кого завжди можна було покластися.
Після початку повномасштабного вторгнення він повернувся з-за кордону і став до лав Збройних Сил України.
З лютого 2023 року — на передовій. Бахмут, Торецьк, Часів Яр… Найгарячіші точки, пекло, яке витримують лише найсильніші. Близько 220 днів — на позиціях. Дні і ночі боротьби, небезпеки, втрат… Він пройшов через усе це. Та 10 березня 2026 року його шлях обірвався на Донеччині…
У нього залишилися найдорожчі — дружина, донечка, син, батько, брат… Для них це не просто втрата — це біль, який не загоїть час…
Олександр був світлою людиною. Добрим другом. Вірним побратимом. Люблячим чоловіком і батьком. І водночас — мужнім Воїном, який до останнього подиху захищав Україну.
Слова безсилі перед цим болем…
Вічна пам’ять Герою…
Низький уклін і безмежна вдячність…
Щирі співчуття родині…
