КОРЕЦЬКА ГРОМАДА ПОПРОЩАЛАСЯ ІЗ ЗАХИСНИКОМ МИХАЙЛОМ ПАВЛЮКОМ
КОРЕЦЬКА ГРОМАДА ПОПРОЩАЛАСЯ ІЗ ЗАХИСНИКОМ МИХАЙЛОМ ПАВЛЮКОМ
Ще однієї непоправної втрати зазнала Кореччина. 10 липня Корецька громада попрощалася із Михайлом ПАВЛЮКОМ із Річечино.
Життя захисника обірвалося 4 липня в боях за суверенність та незалежність України, під час виконання бойового завдання. Унаслідок ворожого обстрілу він був безжалісно вбитий російськими окупантами на Донеччині.
Михайло в 2015-2016 рр. пройшов АТО, тож з початком російського повномасштабного вторгнення був мобілізований як резервіст.
З квітами, зі слізьми й на колінах тіло Героя зустріли вранці на центральній площі міста
«Сьогодні ми зібралися, щоб в останню дорогу провести сина, брата, товариша, простого українського хлопця, а для нас – Героя і захисника Михайла Павлюка. Він не встиг створити сім’ї, все було попереду... Ще у 2015-2016 роках він відстоював нашу незалежність. І знову пішов нас захищати. Михайло віддав найцінніше, що є у людини, – життя. Сьогодні на Україні багато горя, гинуть не тільки солдати, а й цивільне населення. Але ми всі повинні об’єднатися і вигнати ворога. А тобі, Михайле, вічна пам'ять, Царство Небесне. Низький уклін мамі за такого сина. Мамине горе не розділити. Скільки б слів ми не говорили – мамі сьогодні найважче, бо у могилу кладе свою дитину, яку виховала, пестила…» – зазначила Корецький міський голова Людмила ДМИТРУК.
Поминальну літію звершив благочинний Корецького благочиння ПЦУ протоієрей Іван МАЦИКАНИЧ.
Згодом траурний кортеж із загиблим воїном поїхав у Річечино. Небайдужі на колінах зустрічали Михайла ПАВЛЮКА, який повертався додому востаннє.
«Господь скерував таким чином, що на цьому подвір’ї лежить у домовині Герой України, який замість того, щоб спланувати власне життя, віддав його за нашу Батьківщину, за наше мирне щасливе майбутнє. Сьогодні плаче вся Україна, бо у міста і села привозять таких Героїв. Нехай плач рідних близьких перетвориться на гордість за свою дитину, що він не був боягузом, а йшов до кінця, хоч розумів, що з ним буде. В останніх телефонних розмовах з сестрою він говорив, що не повернеться. Це справжня сила духу. Хай Господь прийме цю кровну жертву, яка пролилась на нашій Батьківщині. Нехай небеса йому будуть відкриті. Дякуємо тобі, брате, за цей найцінніший дар свого життя, яке ти віддав за кожного з нас», – сказав протоієрей Іван Мациканич.
Похорон відбувся у каплиці євангеліста Марка с.Річки
Михайло мав золоті руки, розповідають знайомі. Був дуже працьовитим, сам наводив лад біля свого будинку, адже ріс без батька. Життя обірвалося в розквіті сил – йому було лише 33 роки.
Він був простим хлопцем, не одруженим та без діток і покинув нас, залишивши лише маму, брата та сестру і спогади про себе…
Щирі співчуття рідним та близьким загиблого. На жаль, словами важко загоїти в серці болючу рану втрати, адже смерть найріднішої людини – велике випробування. В цю гірку мить поділяємо ваше горе та схиляємо голову в глибокій скорботі.
Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях. Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас!
