☨
☨
Народився Майстренко Юрій Мтколайович на Хмельниччині у місті Ізяслав, у сім`ї військовослужбовця. Після закінчення школи здобув фах токаря, а за тим – пішов на строкову службу в армію. Вже після служби вступив до Кам`янець-Подільського вищого військового командного училища.
У 1987 році, по завершенню навчання, Юрія направили на службу у Сибір та Красноярський край. Повернутися додому в Україну вдалося лише у 1992 році.
«Ми одружилися, коли Юра вчився на 3 курсі. Відтоді постійно разом – Рубцовськ, Ялуторовськ, Норільськ – дуже хотілося на рідну Україну. Нарешті вдалося повернутися, коли Україна стала незалежною. Так ми опинилися на Рівненщині. Спершу служили на Сарненщині, Юра став заступником військового комісара Сарненського РВК. А в 1996 році чоловіка призначили військовим комісаром у м. Корець. Йому тоді було трохи за 30. Мені вже тоді говорили: « Ми його не боїмося, але дуже поважаємо». Саме тому робота й складалася. І ще через 5 років він став військовим комісаром Гощанського ОРВК. Він завжди дбав про своїх підлеглих, не проявляв жодної зверхності чи пихи – всі для нього були рівні», - розповіла дружина Героя Людмила.
У 2004 році підполковник Юрій Майстренко звільнився в запас із лав Збройних Сил України. Відтоді почав шукати заняття для душі. Ним стали пасажирські перевезення.
«Майже 17 років він провів за кермом. Пасажири дуже любили з ним їздити, бо ж дбав про їх безпеку та комфорт. Він ні з ким не конфліктував, був чесним, надзвичайно добрим до людей. Говорив завжди: «Я живу для тебе і для дітей». Ми разом виростили двох синів Олександра та Владислава. І його підопічні, і раніше, і тепер, всі для нього були як діти, а він для них - справжнім батьком… Напевне тому навколо завжди було багато людей, а його називали «Солодким»… Потім взяв і такий позивний», - продовжила дружина.
Ранок повномасштабного вторгнення розпочався для сім`ї з телефонного дзвінка. Юрій, не вагаючись, відразу вирушив до військкомату. За тим іще зробив рейс – забрав людей з Києва, і знову – до військкомату. Вже 26 лютого він знову став частиною Збройних Сил України. А разом із ним і двоє синів. Усі вони служили у 14 окремому стрілецькому батальйоні.
«Вони разом були на Сумщині, у Бахмуті, на Київщині… Потім приїхали на невелику відпустку і далі знову: Бахмут, Краматорськ, Слов`янськ… Юра дуже переживав, адже йому виповнилося 60. Писав рапорт на Залужного, щоб йому дозволили далі служити. Говорив: «Так, мені 60, але я можу захищати! Хочу повернутися з Перемогою!» І йому дозволили служити далі. Юра був заступником командира. Міг віддати наказ і відійти, але він був зі своїми хлопцями до кінця…», - розповіла Людмила.
14 квітня 2023 року під час ракетного обстрілу зі сторони противника поблизу села Мирне Донецької області 60-річний підполковник, заступник командира частини Юрій Майстренко героїчно загинув…
Чин похорону відбувся 20 квітня 2023 року в місті Рівному.
